пятница, 13 марта 2015 г.

Хата, моя мальована ХАТА / Home, my painted HOUSE

Мальовані обереги 

На весні чепурушки, або просто добрі ґаздині, повністю оновлювали хату - наново білували її, як всередині так і зовні, та наносили на стіни, піч, навколо вікон та дверей пишні сакральні орнаменти, які оберігали родину від нечистої сили, та просто милували око. Цей звичай був поширений по всій території України, але особливого розквіту він набув в Придніпров'ї, зокрема в славетному селищі Петриківка. Петриківських чепурушок часто запрошували розписувати хати в інші села, адже орнаменти їхні були дуже гарні, пишні, яскраві та всіх хто їх бачив відразу зачаровувалися ними. Відтоді й повелася слава про майстринь з цього селища, а сама Петриківка стала унікальним осередком народного декоративного розпису.
зразки розписів з світлин 1920 років. Петриківка та навколишні села.
 Унікальні відомості вдалося записати від однієї зі старожилок сучасної Опішні Параски Більги (1909 р.н.). Вона розповідала: «То як святили, тоді така мода була, то по стінах малювали таке релігійне. Шатько Грицько з Гончарівки, він і дяком робив у церкві. Він старший за мене набагато. У дєдушки мого, Марка Миновича Запаренка, як хату святили у 1913-1914, я помню, як батюшки співали, я ще мала була. Тоді більше хати були не мазані всередині, а рублені. Водою мили. Малювали не всі хати. Це в кого хата гарна або достаток є. Хто бідненький, нічого не малював». З цих спогадів можна зробити висновок про те, що в Опішні розмальовували дерев’яні миті хати заможні мешканці. І одним з авторів цих розписів був Григорій Шатько.


"Бувало перед Великоднем побілиш стіни, вимажеш свіжою глиною увесь піл і намалюєш цвіточки понад полом по всім стінам. І гарно стає... Як у раю!" (Бабуся /ім'я не пам'ятаю/, село Ново-Петриківка, Донеччина)" Юрій Полідович



Комментариев нет:

Отправить комментарий