среда, 4 марта 2015 г.

Знову про керамолога Лідію Шульгіну / Again on ceramologists Lydia Shulgin

Лідія Шульгіна потрапила під слідство 27 жовтня 1933 року за підозрою в злочинах, передбачених сумнозвісною статтею 54 Кримінального Кодексу УРСР «Контрреволюційні злочини в Кримінальному кодексі УСРР», затвердженому ЦВК УСРР 8 червня 1927 року з підпунктом «ст. 54-11 – участь у контрреволюційній організації». Звинувачення саме в цьому злочині зламало життя багатьом національно свідомим українцям, і тим, хто випадково потрапив в поле зору підозрюючих «все і вся» агентів відповідних служб. У постанові про арешт Лідії Шульгіної, підписаної оперуповноваженим 2 відділку Секретного політичного відділу Спінозою, начальником цього ж відділу Гольдманом та начальником Контрреволюційного відділу об‘єднання державного політичного управління  (російські абревіатури СПО та КООГПУ відповідно – О.Щ.) Чердаком зазначено, що «произведенными следственными действиями установлено, что Шульгина примыкает к контрреволюционной украинской организации» [1, Арк.2].
Згідно анкетних даних звинуваченої відомо, що під слідством вона раніше не була, на час арешту була здоровою, мешкала в місті Києві на вулиці Горовіца №17/24. Професія – науковий співробітник. Громадянство – єврейка УРСР. Безпартійна. Особливі прикмети звинуваченої  – бородавки на верхній губі і лівій щоці.
Батько Лідії Шульгиної на час арешту дочки був професором Київського медвузу.
Через два місяці Лідію Шульгіну було звільнено через те, що теми її дослідів були далекими від політичної історії. 29 березня 1938 року дослідницю було знову заарештовано. За рішенням трійки УНКВС Київської області від 11 квітня 1938 року (протокол №215) була засуджена до розстрілу, незважаючи на те, що мала на той час трирічного сина Віктора. Вирок було виконано о 23 годині вечора 28 квітня цього ж року. Реабілітована 8 лютого 1957 року рішенням військового трибуналу КВО.
Про подальшу долю сина Лідії Савівни і її батька мені нічого не відомо.


Комментариев нет:

Отправить комментарий