среда, 20 июня 2012 г.

Про агротуризм у Більську / About Agrotourism in Bilsku

Перспективи розвитку агротуризму в історико-культурному заповіднику «Більськ»
Полтавщина, з її багатющими природними ресурсами, унікальними ландшафтно-кліматичними умовами і вигідним географічним розташуванням , має виключно сприятливі умови розвитку сільського зеленого туризму. Одним із найцікавіших регіонів зокрема для археологів, істориків, краєзнавців є Котелевський район, де окрім перелічених принад, розташовано історико-культурний заповідник «Більськ». До сьогодні пам’ятка Всеукраїнського значення «Більське городище» мало популяризувалася, хоча інтерес до неї з боку туристів не відсутній. На мою думку, вже сьогодні Котелевщина може приймати екскурсантів, насамперед приваблюючи самобутністю, етнічним колоритом регіону, і в першу чергу наявністю такої унікальної заповідної зони світового значення. Першочерговими завданнями вважаю популяризацію і розвиток агротуристичної інфраструктури  пам’ятки, щоб привабити сюди якомога більшу кількість людей з усіх куточків світу. Зелений сільський туризм або агротуризм, як різновид відпочинку в сільській місцевості, має неабиякі перспективи розвитку на території заповідника. Є всі можливості привабити туристів не лише екологічністю регіону, багатих природних ресурсів, але й ознайомити з історичними цінностями, археологічними памятками національного значення, народною побутовою культурою, місцевим традиційним, обрядовим та фольклорним колоритом.

Prospects for agro-tourism in historical and cultural reserve "Bilsk"
Poltava region, with its rich natural resources, unique landscape and climatic conditions and favorable geographical location, is only favorable conditions for the development of green tourism. One of the most interesting regions in particular for archaeologists, historians, ethnographers are Kotelevskiy area, except where mentioned attractions, there are historical and cultural reserve "Bilsk." Until now, Ukrainian monument to "Bilske settlement" was populyaryzuvalasya, although interest in it from tourists is missing. I think today Kotelevschyna can take tourists, especially attracting identity, ethnic flavor of the region, and especially the presence of this unique conservation area of ​​world significance. The primary objectives of promoting and developing believe agro infrastructure sites to attract here as more people from all over the world. Green rural tourism Agritourism or as a kind of recreation in the countryside has enormous prospects for the reserve. There are all opportunities to attract tourists not only eco-friendliness of the region, rich in natural resources but also to familiarize with historical values ​​and archaeological monuments irrespectively of national importance, national home culture, local tradition and ritual and folk flavor.




Мета: охорона, збереження, вивчення, популяризація історико-культурної спадщини регіону, приваблення і залучення якомога більше візитерів на територію Котелевщини, зокрема до історико-культурного заповідника «Більськ» (далі – Заповідник), створення умов для їх прийому і зацікавлення.
Для досягнення мети пропоную комплекс таких заходів:
1. Облаштування адміністративного офісу Заповідника, робочих місць, пошук, навчання кадрів, залучення фахівців з інших установ відповідного профілю. Насамперед навчання двох-трьох екскурсоводів проведенню висококваліфікованих екскурс-маршрутів. Переймати досвід у тих, хто зумів «розкрутити» подібну справу. Постійна участь співробітників Заповідника у всеукраїнських семінарах із переймання і обміну досвідом на всеукраїнському рівні, залучення фахівців для консультацій, щоб заново не вигадувати велосипед. Вивчати досвід провідних музеїв України і зарубіжних музеїв подібного типу, переймати всі позитивні моменти, вчитися на чужих помилках.
Тісна співпраця з органами охорони культурної спадщини і державними органами охорони природи області.
Робота у напрямку будівництва і ремонтних робіт експозиційних залів.
2. Створення трьохмовного (українською, російською і англійською) інтернет-сайту, що складатиметься з інформації про Заповідник загалом, кожну пам’ятку в його структурі, найцікавіші знахідки і реконструкції, події, дослідників, а також етнографічну особливість Котелевського регіону.
3. Рекламна кампанія у пресі, телебаченні, видання кольорових буклетів, брошур, встановлення мінімум трьох бігбордів про функціонування Заповідника, інформаційних вказівників.
4. Робота з турфірмами, насамперед Харкова, Полтави, Дніпропетровська, Києва.
5. Упорядкування Більського джерела, здійснення аналізу його води, результати яких популяризувати в засобах масової інформації і біля самого джерела.
6. Розвитку зеленого туризму Більська, Котельви, що передбачає обов’язкове забезпечення туристів житлом, закладами громадського харчування, торгових точок продукцією місцевого виробництва.
7. Розвиток сувенірного бізнесу.
8. Щорічне проведення масових заходів у районі (фестивалі, ярмарки, етнографічні свята) та заходів із залученням потрібних нам фахівців:
науковців (наукова інформація),
народних майстрів (джерело сувенірної продукції, майстер-класи),
журналісти (реклама),
фольклорні колективи.
Зокрема, провести симпозіум з деревообробки. Для цього запросити не менше 10 майстрів з усієї України, забезпечити їм безкоштовний проїзд, харчування і проживання, гран-прі, 1, 2 і 3 премії переможцям. Запрошені мають попрацювати в двох номінаціях: краща скульптура і краща споруда. Біля розрізу валу на Західному укріпленні обгородити ділянку і там розташувати зроблені скульптури .
Провести фотоконкурс «Барви Більської землі». Для цього залучити хоча б чотирьох відомих українських фотохудожників принаймні чотири рази на рік – навесні, влітку, восени і взимку. Забезпечити їм проїзд, харчування і проживання. Отримані фотографії розповсюдити в центральних українських і закордонних газетах і журналах з інформацією про музей. Вони наповнять інтернет сайт.
Провести науково-практичний семінар «Натурні реконструкції, як засіб вивчення і популяризації культурної спадщини давнього населення України». Біля входу в Східне укріплення, обгородити ділянку, спорудити там кілька копій жител початку залізної доби, піч для випалювання кераміки, піч для сушіння садовини, металургійну піч. Під час семінару здійснити випалювання посуду, металу, спробувати насушити яблук і фруктів. Про семінар повідомити не лише науковців, а й широку громадськість. Під час роботи семінару, 14 жовтня провести етнографічно-історичне свято Покрова (козацькі змагання й відтворення весільного обряду). Залучити фольклорні колективи з Полтавщини.
Провести масштабну акцію з історичних реконструкцій повсякденної й військової історії населення України: переодягання, харчування, бої.
Здійснити зачистку і консервацію існуючого розрізу валу, спорудити над ним капітальне накриття (можливо, студенти Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка).
Постійно здійснювати польові етнографічні експедиції з метою вивчення історії краю, культури, побуту мешканців Котелевщини і збору матеріалів для етнографічної експозиції музею.



Щербань А.Л.

БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ – ЕТАЛОННА ПАМЯТКА ПОЧАТКУ ДОБИ ЗАЛІЗА ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Полтавщина багата на археологічні обєкти. Найвідомішим серед них є Більський археологічний комплекс, що, окрім численних поселень і поховань початку доби заліза, включає низку різночасових памяток. Велич оборонних споруд городища й оточуючих курганів здавна привертала увагу місцевого населення та осіб, що з різною метою відвідували цю територію. Тому не дивно, що перші згадки про них у писемних джерелах датуються початком ХVII століття – часом зародження інтенсивної колонізації Середнього Поворскля, стимульованої польськими магнатами. З цього часу відомо, що на Більське городище звертали увагу, описували його і збирали знахідки численні відвідувачі.

Більське городище – перша поселенська памятка Лівобережної України, де було здійснено наукові археологічні розкопки і поселення, де розкопано найбільші площі. 1906 року, за один польовий сезон, російський археолог Василь Городцов розкопав значні ділянки культурних нашарувань на Західному укріпленні та в межах Великого укріплення, 22 кургани і майдани. Дослідником було закладено основи для наукового вивчення поселень початку доби заліза, матеріальної та духовної культури їхніх мешканців. Учені досі користуються результатами його роботи. З 1954 року масштабні розкопки пам’ятки розпочала, а з 1958 року щорічно здійснювала Скіфо-словянська експедиція, очолена Борисом Шрамком. Нею розкопувалися культурні нашарування на території Західного та Східного укріплень, численні кургани.

За час від початку української незалежності, коло дослідників памятки розширилося. З 1992 року її розкопувала українсько-німецька експедиція Інституту археології НАН України та Гамбургського університету (керівники Вячеслав Мурзін (пізніше – Сергій Скорий) і Рената Ролле). З 1993 року – загін Харківського палацу дитячої та юнацької творчості (керівник Ірина Шрамко). З 1994 – експедиція Центру охорони та досліджень памяток археології Полтавської облдержадміністрації (керівники Олександр Супруненко та Ірина Кулатова). З 1997 – експедиція Полтавського державного педагогічного університету (керівник Петро Гавриш).
На жаль, унаслідок поширення низки негативних тенденцій у розвитку української археології, на початку ХХІ століття кілька вищеназваних експедицій припинили діяльність. Але розпочав роботу Історико-культурний заповідник „Більськ”, який, за обмеженістю фінансування був спроможний здійснювати лише незначні розвідкові та памяткоохоронні роботи.
За понадстолітній період дослідження Більського археологічного комплексу було зроблено багато. Зокрема, сформовано вичерпні уявлення про його площу, матеріальну та духовну культуру населення, розкопано кілька тисяч квадратних метрів культурного шару, кілька сотень археологічних обєктів, зібранно десятки тисяч археологічних знахідок. Масштабність різнопланових планомірних досліджень Більського городища робить його своєрідним еталоном для скіфологів. Разом з тим, існує кілька нагальних наукових проблем, які необхідно вирішувати, щоб більше пізнати Більське городище, зберегти для нащадків, зробити привабливим для туристів. У цьому плані Більське городище є піонером на Полтавщині і, сподіваюся, стане еталоном. Не претендуючи на вичерпність викладу, висвітлю, на мою думку, головні з них і шляхи їхнього вирішення.
Перша – необхідність охорони й подальшого дослідження памяток комплексу. Не секрет, що нині триває не найкращий період розвитку української памяткоохоронної справи. Хоча Полтавщина є одним з найбільш прогресивних регіонів у справі збереження й дослідження археологічних памяток, за відсутності ефективної законодавчої бази, навалу грабіжників стримувати складно. На фоні цього, внаслідок відсутності достатнього фінансування неможливо продовжувати планомірні масштабні розкопки. А це конче необхідно, адже культурний шар комплексу неухильно руйнується сільськогосподарськими роботами, внаслідок чого багато обєктів назавжди втрачаються для історії. Вважаю, що наявність постійно діючих археологічних експедицій, доступність до ознайомлення з їхньою роботою буде сприятливим фактором для підвищення туристичної привабливості регіону.
Друга – варто інтенсифікувати аналіз і введення до наукового обігу матеріалів, здобутих під час дослідження памятки та, використовуючи їх, опублікувати фундаментальну наукову та вражаючу уяву туриста науково-популярну монографію про Більське городище. Переконаний, що така робота під силу лише колективу авторів, діяльність якого буде скоординована з одного центру. Логічно, що ним повинен бути Історико-культурний заповідник „Більськ”. Притому, відповідати за цю роботу має штатний співробітник заповідника, досвідчений археолог-скіфолог. Його ж зусиллями необхідно висвітлювати й популяризувати зібрані матеріали в мережі інтернет. Звичайно, необхідно віднайти кошти для достойної оплати такої роботи. Прикладом якісної і оперативної публікації матеріалів, виявлених під час археологічних розкопок курганів комплексу подають співробітники Центру охорони і досліджень памяток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації. Досить детально окремі матеріали зі Східного й Західного укріплень опублікували Борис та Ірина Шрамко. Але досі переважна більшість поселенських матеріалів невідомі широкому загалу дослідників.
По-третє, необхідно розпочати консервацію та експонування найцікавіших з досліджених археологічних обєктів – розрізу валу, житлового та поховального комплексу, майстерні гончаря і коваля...
Впевнений, що окрім користі для науки, цей мінімум проведених робіт, при наявності певного інформаційного супроводу, забезпечить підвищення туристичної привабливості памятки.

Комментариев нет:

Отправить комментарий