Блог етнологині Олени Щербань : О состоянии народного творчества в Опошне / On the state of folk art in Oposhnya

вівторок, 22 лютого 2011 р.

О состоянии народного творчества в Опошне / On the state of folk art in Oposhnya

Опішнянський осередок народної творчості в 2011 році

Селище Опішня, що в Зіньківському районі Полтавської області донині залишається одним із найбільших осередків народного мистецтва України.

Для глибшого усвідомлення значення опішнянського осередку народної творчості на «творчій мапі» Полтавщини, доречно нагадати про його історичне минуле. Відомо, що гончарство Опішні безперервно розвивалося принаймні з першої третини ХVІІІ століття. Від кінці ХІХ століття саме цей гончарний осередок Полтавської губернії став об’єктом пильної уваги діячів Полтавського губернського земства. Внаслідок цього в містечку було відкрито перший гончарний навчальний заклад Російської імперії (1894 р.) для передачі професійної гончарської майстерності. Відтоді було започатковано понадстолітню традицію майже безперервного функціонування опішнянських гончарних шкіл. Остання з них – нині діюча Державна спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (з 1997 року). З 1929 року, часу утворення першої гончарної артілі «Художній керамік», що згодом переросла у мегакерамічне підприємство СРСР завод «Художній керамік», кустарне гончарство поступово зникло. Внаслідок складних кризових 1990-х років, заводське опішнянське гончарство, як і в інших осередках України, наприкінці ХХ століття перестало існувати (припинили свою роботу заводи «Керамік» та «Художній керамік»). Але залишилися працівники заводів, випускники та учні Опішнянської філії Решетилівського СПТУ№ 28, невеликий відсоток яких, зіштовхнувшись один на один із своїми виробничими і творчими проблемами, все ж втрималися у гончарстві. Для того, щоб акцентувати увагу на тому, що сучасні опішнянські гончарі працюють в осередку далеко не один рік, а мають за собою достатній практичний досвід, наголошуватиму про причетність більшості з них до заводського виробництва та навчанні їх в Опішнянській філії Решетилівського СПТУ№ 28, що діяла при заводі «Художній керамік».

На сьоднішній день маємо таку картину: нині гончаротворить, переважно зооморфну скульптуру та дрібну пластику, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національної спілки художників України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, творчий майстер заводу «Художній керамік» гончар Василь Онуфрієвич Омеляненко (1925 р.н.). Майстер радо зустрічає кожного, хто побажає навчитися в нього працювати з глиною, надає необхідні консультації та допомагає зрозуміти примхливу сутність опішнянської глини.

Не зупиняється й гончарний круг Заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького гончаря, творчого майстра заводу «Художній керамік» гончаря Миколи Гавриловича Пошивайла (1930 р.н.). Майстер плідно і невтомно трудиться над творенням гончарного посуду, ліпить декоративні композиції, скульптури, іграшку, охоче демонструє свою майстерність відвідувачам Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Дотепер знаходить і собі сили і не припиняє ліпити з глини переважно дрібну пластику на замовлення член Національної спілки художників України, творчий майстер заводу «Художній керамік» гончар Володимир Васильович Нікітченко (1933 р.н.). Майстер відомий розмаїттям пластичних форм, постійними творчими пошуками, оптимізмом і невпинною працею впродовж всього життя.

Трудиться над створенням традиційної глиняної іграшки Заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національної спілки художників України, лауреат премії імені Данила Щербаківського, майстер з виготовлення глиняних іграшок заводу «Художній керамік» Ганна Павлівна Діденко (1944 р.н.). Виготовляє вона переважно іграшки-свистунці найрізноманітніших форм, а також барині, сюжетні скульптурні композиції.

Ліплять іграшки і колишні працівниці заводів «Червоний гончар», «Керамік» і «Художній керамік» Анастасія Радченко, Зінаїда Хлонь, Софія Кушнір, Галина Міщенко (1946 р.н.), Віра Важнича (1930 р.н.), Лідія Оначко (1936 р.н.), Наталя Козленко, Тетяна Діденко. Асортимент їх продукції – переважно свистунці. Використовуючи усталену в осередку традиційну технологію й власний досвід, вони досі створюють класичні за формою і декором зразки.

Продовжуючи і розвиваючи традиційний опішнянський стиль, працюють майстрині-гончарки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, проводять захоплюючі майстер-класи випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Олена Мороховець (1971 р.н.) та творчий майстер заводу «Художній керамік» Валентина Лобойченко (1970 р.н.). Олена Мороховець гончарить на гончарному крузі та розмальовує їх переважно кухонний та декоративний посуд різноманітних форм. Валентина Лобойченко окрім свистунців, виготовляє традиційну іграшку у вигляді вершників, коників.

Невтомно трудяться і навчають гончарству дітей працівниці навчально-виробничої майстерні Державної спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Оксана Кальна (1974 р.н), працівниця заводу «Художній керамік», випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Валентина Гармаш, випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Світлана Мотрій (1974 р.н.), колишні працівниці заводу «Художній керамік» Вікторія Заліська й Наталія Гурин, працівниця заводу «Художній керамік» Наталя Матвійчук, працюють з глиною Оксана Северин, Валентина Різниченко, Любов Денисенко, Надія Мальована.

Плідно трудяться над створенням глиняних виробів і опішнянські родини гончарів, що продовжують «заводські» традиції гончарювання. Серед них: творчий майстер заводу «Художній керамік» Олександр Шкурпела (1966 р.н.) та його дружина випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Світлана Шкурпела (1971 р.н.). Справу батька продовжує старший син Анатолій Шкурпела.

Потужно працює випускник Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28, працівник заводу «Художній керамік» гончар Микола Варвинський (1973 р.н.). Розмальовує його вироби допомагає Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 малювальниця Євгенія Панасюк (1970 р.н.). Особливість творчого стилю згаданих гончарів у монументальності та поки що остаточній невизначеності між народним і самодіяльним мистецтвом.

Виготовляють переважно теракотові гончарні вироби, дрібну пластику і модельник форми «Художній керамік», гончар Дмитро Громовий (1963 р.н.) та його дружина випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Любов Громова (1972 р.н.).

Своєособливу глиняну пластику виготовляє творчий майстер заводу «Керамік» Іван Лобойченко (1957 р.н.).

Переважно кухонний посуд виготовляють випускник Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28, працівник заводу «Художній керамік» Сергій Островний (1972 р.н.). Його дружина, випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28, колишня працівниця заводу «Художній керамік» Людмила Конюшенко створює глиняну пластику, далеку від народних традицій.

Ліплять глиняну іграшку та сувеніри випускниці Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Ніна Дубинка (1968 р.н.) і Валентина Давиденко (1970 р.н.).

Гончарює та розмальовує свій посуд випускниця Опішнянської філії Решетилівського СПТУ №28 Мар’яна Грисенко. Глиняні сувеніри виготовляє колишній творчий майстер заводу «Художній керамік» Ірина Чабан.

У сусідньому селі Малі Будища виготовляють переважно пластику малих форм випускниці Опішнянської філії Решетилівського СПТУ№ 28 Тетяна Півень, Олена Коваленко.

Заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат премії імені Данила Щербаківського, творчий майстер заводу «Художній керамік», гончар Михайло Єгорович Китриш (1936 р.н.), за станом здоров’я не в змозі займатися гончарною справою, якій присвятив усе своє життя. Майстер охоче ділиться своїми спогадами, привітно відкриваючи двері свого унікального домашнього музею кераміки.

Окрім гончарства в опішнянському осередку живе вишивка (Людмила Смірнова, Валентина Пошивайло, Раїса Федоша, Світлана Коритченко, Валентина Жугар, Ніна Цебро, Валентина Процик) та лялькарство (Олена Щербань, Лариса Єфремова). Заслужений майстер народної творчості України Григорій Гринь створює авторські ескізи для вишивки.

На мою думку, майстри Опішні нині потребують методичної підтримки-роз’яснення з основ народного мистецтва і технологічних новинок виробництва, регулярної організації виставок їх творчих робіт. Але головною проблемою залишається необхідність впровадження спрощеної податкової системи та полегшення податкового навантаження на майстрів під час збуту своїх виробів.