четвер, 17 лютого 2011 р.

О моей маленькой Родине / Моя маленька Батьківщина / My little Motherland

Мій хутір Човнової Федори 
(з історії рідного краю)
Ні в кого не викликає сумнівів, що історію своєї малої Батьківщини необхідно знати кожному. На жаль, досі в Україні залишається мало вивченою історія навіть великих населених пунктів, що вже говорити про малі. Ґрунтовно дослідити історію мого рідного села Човно-Федорівка, що на Зіньківщині, вважаю своїм обов’язком. В Човно-Федорівці жила і пам’ятаю себе з п’яти років, там пройшли мої дитинство та юність, нині живуть найрідніші люди – мої Батьки. Напевно, не мені одній неодноразово доводилося чути, як ЧОВНО–ФЕДОРІВКУ називають «Чорно-Федорівкою» чи «Федорівкою». Якщо перший варіант перекрученої назви є безпідставним, то другий може бути не лише скороченим варіантом сучасної назви цього населенного пункту, а й відлунням народної пам’яті.....


Гортаючи сторінки давніх документів, виявила, що наприкінці ХVІІІ століття, згідно списку наявних у Малоросійській губернії селищ, складеному в 17991801 роках, на території Зіньківського повіту були хутір Федорівка (тоді в ній проживало дві душі) й хутір Човнової Федори (2 душі) саме від назви якого, на мою думку, й походить сучасна назва села Човно-Федорівка. Хутір Човнової Федори розташовувався близько сучасного села. До того ж згадується він поряд із селами Батьки та Заїченці.
Перша частина назви колишнього хутора Човнової Федори походить від назви річки Човнова (Човнова, річка в Полтавській області, ліва притока Груні (бас. Дніпра), довжина 24 км.). Нині вона й на річку не схожа, але з дитячих літ пам’ятаю, що була гарним водопоєм для череди, під вербами, що ростуть на її берегах, малі пастухи пекли картоплю… Окрім згаданих населених пунктів, зі словом Човновий у Зіньківському повіті в кінці ХVІІІ століття були: хутір на Човновій долині (проживало 4 душі), хутір при долині Човновій (18 душ), хутір на Човновій (22 душі), хутір Човновий Барабаша (4 душі), хутір Човновий Бородаєвських (3 душі).
В енциклопедичному збірнику «Полтавщина» зазначено, що до 1820 року село називалося Федорівкою. На мою думку, там допущено помилку, адже ця назва використовувалася й пізніше, до початку ХХ століття (про що свідчать топографічні карти і документальні дані). Разом з тим, побіля цього невеликого села завжди існувало кілька хуторів. Серед них – Човновий (один із згаданих наприкінці ХVІІІ століття) або Човно-Федорівка (народна назва хутора Човнової Федори). У кінці ХІХ століття ці хутори об’єдналися. За переписом 1926 року у Федорівці Човно-Федорівської сільської ради Опішнянського району Полтавської округи в 57 господарствах мешкало 271 жителів. Тобто тоді ще існувало село Федорівка, але вже була й Човно-Федорівка.
Отже, долина річки Човнова (а люди зазвичай намагалися оселитися біля водоймищ) почала інтенсивно заселятися більш ніж два століття тому. В цей час в окрузі сучасної Човно-Федорівки окремими сім’ями було засновано кілька хуторів. Серед них сім’єю Човнової Федори. З часом назви окремих населених пунктів трансформувалися в узагальнюючу – Човно-Федорівка.
Заснування хутора Човнової Федори, поряд з іншими, відбувалося в трагічний для України період – часи повної ліквідації державності. Відомо, що перед цим було закріпачено українських селян, ліквідовано українське козацтво, змінено адміністративно-територіальний устрій. Вся територія України ввійшла до складу однієї з губерній Російської держави – Малоросійської. Лише вільні козаки середнього достатку на той час могли стати засновниками подібних хуторів. Отже, хутір Човнової Федори можна вважати хутором, заснованим козачкою.
Таким чином, першій письмовій згадці про Човно-Федорівку в 2009 році буде 210 років! Але, звичайно, вищевказані населені пункти були засновані дещо раніше, адже на 1799 рік це були вже існуючі невеликі хутори.
Сподіваюся, що цією заміткою започаткую низку статей, присвячених дослідженню історії мого рідного села і краю. Адже, не виключено, що з часом виявляться нові документи, які доповнять або змінять висловлені мною міркування.
Авторка запрошує до співпраці всіх, кому не байдужа історія рідного краю.

Немає коментарів:

Дописати коментар